Ми продовжуємо розповідати вам неймовірні історії наших пацієнтів, і сьогодні хочемо поділитися із вами історією Тіми, — нашого випускника.

Він вперше приїхав до клініки, коли йому було 2 роки, і він майже не розмовляв. Сьогодні Тіма – здорова дитина, яка ходить до звичайного садочка, розповідає вірші та професійно займається плаванням.

Про звернення в клініку та початок шляху

Літом 2017 року, я почала спостерігати, що Тіма перестав говорити.  На той час йому не було ще 2-х років. Коли йому був рік, він говорив елементарні слова: «мама, тятя, гав, мяу..». Ближче до віку, рік і дев’ять місяців, лексикон був — 0. Я помітила, що у дитини немає розуміння мовлення та самої мови. Були істерики, все чого він хотів, супроводжував виском.

Звісно, ми відразу ж почали бігати по лікарях, логопедах в Івано-Франківську, де мені всі говорили:  «Переросте, він ще малий». Але я відчувала, що щось не так. Коли ми в черговий раз пішли до місцевого невролога, він відразу поставив діагноз «Розлад аутичного спектра». В результаті цей псевдодіагноз спонукав мене почати шукати шляхи лікування Аутизму.

Саме в той час я випадково найшла в Інтернеті Клініку доктора Яценко, зателефонувала та почула, що лікар приймає діток лише з 2-х років (на той час нам було 1,9).  Я відразу записалась на консультацію на 2-річчя Тимофія. Рівно у 2 роки ми вперше зустрілися з пані Катериною. Так, я їхала до Києва з тим, що моя дитина — аутист.

Читайте також: День борьбы с эпилепсией: интересные факты о болезни, которые стоит знать

Перша консультація і показники ЕЕГ підтвердили, що є проблема. І вона, на щастя, не аутичного спектра, — для нас це було неймовірним щастям. Другий момент, на який звернула увагу лікар, — що ми звернулись дуже вчасно, адже дитячий мозок унікальний: чим швидше розпочинається лікування, тим швидше —  вихід з діагнозу.

В мене не було ніякого відчуття сорому, що дитина не розмовляє.  Я чітко знала, що він буде здоровий. І я прийняла план лікування, як належне: якщо потрібно, іншого шансу немає.

Про лікування

Наше лікування тривало 3,5 роки у клініці.

Перший курс ми розпочали у жовтні 2017 року, і впродовж 2 років їздили кожні три місяці на терапію. В плані лікування у нас було медикаментозне лікування та терапія (корекційні програми, — прим. редактора).

Найважче, напевно, було перші півтора року, оскільки дитина не розуміла, що відбувається. Було важко психологічно, емоційно та фізично, оскільки перші 2 роки у нас в плані були не тільки таблетки (які він не хотів пити), а й уколи — 60 штук за 20 днів.

Тіма, напевно, чи не єдина дитина, яка пройшла всі корекційні програми у клініці: від загального масажу до Tutor. Найважче перші рази нам давалась мікрополяризація, доводилось навіть тримати силою перший час. Такі моменти були складними психологічно, але коли ти розумієш, що це вилікує твою дитину, ти абстрагуєшся від цих криків, плачів і так далі.

Перші результати з’явились після першого курсу терапії та медикаментозного лікування. Найбільші «скачки розвитку» ми спостерігали після уколів: з’являлись перші звуки, потім склади, слова, прості словосполучення, речення … психоемоційний стан ставав з кожним разом кращим та кращим.

Пізніше нам скасували уколи. Це стало першим дзвінком до розуміння того, що наші справи покращуються.

Про виписку

Напевно другий день народження у Тіми  — 18.02.2021 року. Ми записались на черговий на курс лікування. Консультація з Катериною Валентинівною мала відбутись 17.02. До консультації ми зробили ЕЕГ, і як зазвичай підійшли до рецепції, з запитанням: «Куди нам йти, на які процедури?», на що отримали приголомшливу відповідь: «Нікуди. Лікар завтра скаже згідно з результатами ЕЕГ».

18.02 ми прийшли на консультацію з тривогою, бо не розуміли, що нам робити: їхати додому чи лишатись на курс. Коли настав час нашої консультації, Катерина Валентинівна взяла до рук результат ЕЕГ, подивилась його та каже: «Кажется, у нас есть выпускник».

Це були довгоочікувані слова, що все окей.

Читайте також: Одинокие люди чаще болеют болезнью Альцгеймера

Про те, на що треба звернути увагу батькам діток, які тільки починають лікування

По-перше, дуже уважно придивіться до розвитку своєї дитини. Не слухайте «спеціалістів» зі сторони, які кажуть, що дитина все переросте. Так, проблема дійсно може «перерости», але питання – у що саме?

Пам’ятайте, чим швидше ви почнете лікування, тим краще. Погодьтесь, краще виявити «пухлину» одразу і мінімалізувати її, ніж допускати в організмі  розвиток «метастаз».

Терапія та лікування діток, які хочуть говорити, але не можуть  — це важка щоденна праця, і не тільки ті 10 днів курсу. Буде важко:  емоційно, психологічно, адже Ви будете боротися з власною дитиною, бо перший час вона не захоче виконувати вказівки. Будуть істерики, плач, розкидання інвентарю, буде насильне сидіння на мікрополяризаціі чи гіпоксітерапіі … але це є ніщо у порівняні з тим, що на вас чекає наприкінці шляху лікування.

З часом дитина звикає. У нашому випадку було саме так: з 3,5 років Тіма сам ходив на процедури, говорячи «Мама, будь тут». І тоді я зрозуміла, що всі мої «насильства» з доброю метою, були не дарма.  Останні роки лікування я просто відпочивала, п’ючи каву, а Тіма займався самостійно зі спеціалістами. І це не тільки наша історія.

Бажаю батькам, які знаходяться тільки на початку шляху, набратися терпіння, сили, віри. І тоді ви обов’язково отримаєте той результат, на який так довго чекали: перше слово «мама».