Моторика – рухова активність організму або його окремих органів. Під поняттям «моторика» розуміють послідовність рухів, які всі разом потрібні для виконання якоїсь конкретної задачі.
Існує велика (загальна) та дрібна моторика.
Навички великої моторики містять в собі виконання таких дій, як перевертання, нахили, ходьба, повзання, біг, стрибки й так далі. Зазвичай розвиток навичок великої моторики відбувається за загальним шаблоном в певному порядку у всіх людей.
Розвиток рухів у людини рухається зверху вниз. Перше, що зазвичай вчиться контролювати дитина – це рухи очей.
Велика моторика є основною, і саме на неї надалі накладаються більш складні й тонкі рухові акти дрібної моторики.
Дрібна моторика – здатність маніпулювати дрібними предметами, передавати об’єкти із рук в руки, а також виконувати задачі, що потребують скоординованої роботи очей і рук.
Крім того, навички дрібної моторики використовуються для виконання таких точних дій, як «пінцентний захват» (великим та вказівним пальцями) для маніпулювання невеликими об’єктами, письмо, малювання, вирізання, застібання ґудзиків, в’язання, гра на музичних інструментах і так далі.
Освоєння навичок дрібної моторики потребує розвитку більш дрібних м’язів, ніж для розвитку великої моторики.
Існує велика кількість захворювань та функціональних розладів різної етології, які несуть за собою збої в роботи рухових систем людини. Ось деякі з них:
- усі види паралічу;
- хвороба Паркінсона;
- дитячий церебральний параліч;
- спиноцереблярна атаксія та інше.
