Розсіяний склероз – хронічне автоімунне захворювання, під час якого уражається мієлінова оболонка нервових волокон головного та спинного мозку.
Відмінною здатністю хвороби є наявність розсіяних по всій нервовій системі вогнищ склерозу (без певної локалізації), а саме – заміни нормальної нервової тканини сполучною.
Захворювання виникає в ранньому віці (15-40 років).
Особливістю хвороби є одночасне ураження декількох різних відділів нервової системи, що призводить до появи у хворих різних неврологічних симптомів.
Морфологічною основою розсіяного склерозу є утворення, так званих, бляшок – вогнищ руйнування мієліну (демієлінізація) білої речовини головного та спинного мозку.
