Тремор – це швидкі, ритмічні (з частотою біля 10 Гц) рухи кінцівок, тулуба або очей, які викликані м’язовими скороченнями та пов’язані часовою затримкою корегуючою аферентної імпульсації, через що реалізація рухів та збереження пози відбувається шляхом постійного підлаштування рухів до якогось середнього значення.
Під час втоми та сильних емоцій, а також, коли у людини є патологія нервової системи, тремор значно посилюється. Зокрема патологічний тремор (тремор у стані спокою) спостерігається під час хвороби Паркінсона.
Види тремору
Фізіологічний тремор – це, переважно, тремор, який з’являється в руках або іншій частині тіла (губи, шия), та, зазвичай, не відчувається людиною.
Есенціальний тремор найбільш інтенсивно виражений в руках: частіше двосторонній; іноді буває асиметричним. Віє є спадковим. Водночас з тремором рук нерідко виникає і тремор голови, тулуба, ніг, губ та голосових зв’язок. Нерідко до тремтіння може приєднатися й порушення під час процесу письма (писчий спазм), легкий ступінь кривошиї, незначне підвищення м’язового тонусу рук.
Паркінсонічний тремор – це тремтіння, яке стає слабкішим під час рухів, але посилюється у спокої, при ходінні та відволіканні уваги. Даний вид тремору особливо характерний для хвороби Паркінсона, але зможе проявитися і при інших захворювань, які проявляється синдромом паркінсонізму.
Мозочковий тремор – це переважно інтенційний тремор, який залучає в процес тремтіння тулуб та пароксизмальні відділи кінцівок, іноді й голову.
Невропатичний тремор – це тремтіння, яке нерідко виникає при полінейропатії.
